Сергей Каплин
народный депутат Украины 2012-2019
Україна вперше в історії почала імпортувати огірки із РФ. Як так сталося, що аграрна держава імпортує огірки з країни, з якою ми начебто воюємо? Чи можемо ми економічно виживати без Росії? Про кореспонденту Новости Украины - From.UA розповідає екс-нардеп Сергій Каплін.
- Левову частку ВВП, а це означає соціальних видатків, пенсій, зарплат, дає сільськогосподарська галузь. Сільськогосподарська галузь діє як флюгер, і це нормально, вона орієнтується на основні запити світового ринку. І, звичайно, для того, щоб вирівняти якісь баланс, потрібно втручання держави. Держава усунулася від підтримки фермерства, держава абсолютно усунулася від якоїсь сільськогосподарської політики взагалі, тобто у нас як такого Міністерства сільського господарства, по суті, немає. Коли ви останній час чули виступ керівника саме цього напрямку про якусь системну програму або зі звітом про роботу по системній програмі? Його не було. Хоча це локомотив економіки, європейська житниця.
І друге, сільське господарство сьогодні дуже олігархізоване, воно в руках кількох сімей. І, звичайно, ніхто не реагує на конкретні проблеми і запити від держави. Плюс третя причина — це, по суті, здача ринку землі. За цих умов , незважаючи на те, що ми зберігаємо другу позицію по яйцям і по курятині — 1, 2, 3, в залежності від року, позиції, яєць у нас не буде через деякий час, і ми їх будемо імпортувати.
Це дежавю. Пам'ятаєте, ми були в десятці кращих країн Європи після розвалу СРСР, ми випереджали навіть Іспанію, Італію за потенціалом, ми наближались до гіперіндустріальних країн Франції, Великобританії. Але ми втратили ці позиції, ми сьогодні повністю деіндустріалізована країна.
Те ж саме по стратегічним і енергетичним ресурсам. Свого часу з країни, у якої був профіцит енергоресурсів, яка експортувала у РФ нафту і газ, ми перетворились в країну, яка сьогодні є заручником світових цін і світового видобутку, хоча сама собі ОПЕК, по суті, тобто, маючи 1 трлн 300 млрд кубів запасу газу, маючи інфраструктуру наукову, виробничу для видобутку газу, маючи досвід колосальний і потреби великі. Ми зберігаємо ще якійсь промисловий потенціал. І так само, як ми втратили енергопотенціал, так само, як ми втратили потенціал, пов'язаний з промисловістю, ми втрачаємо зараз сільське господарство.
На черзі атомна енергетика. Ніхто ж не говорить, але з наших зобов'язань перед світовою спільнотою повинні модернізувати енергоблоки, і це наші зобов'язання, після яких будуть наступати штрафні санкції, або ми не зможемо експортувати електроенергію. І ці зобов'язання приблизно на 30 млрд доларів протягом наступних 7 років. Знов-такі, це буде черговий етап росту цін і т.д. Висновок дуже простий: ми втрачаємо свій потенціал, коли ми були енергетичною, продовольчою, промисловою житницею Європи, ми на жаль, перетворюємось в країну, яка повинна купувати, а перед цим ще брати у борг у МВФ, шукати якісь фінансові інструменти, щоб потім дали у борг.
Ось чому український огірок коштує в наших магазинах набагато дорожче, ніж турецький, білоруський, російський?У нас, на жаль, немає державної інституційної політики. У нас насправді крупні господарства плювали на Антимонопольний комітет, на всі регулювальні органи, умовно, на Міністерство сільського господарства, і вони вирощують ті культури, які їм дають найбільший прибуток. І вони сьогодні виснажують землю, яка, до речі, поки що їм не належить, вона їм належить поки що в статусі паїв. І позиції, які актуальні для ринку, вони, на жаль, не вирощують.
Огірок — це соціальний товар, тому у нас є його дефіцит. Раз. Друга складова — у нас логістика хромає, система доступу наших товарів на дистриб'юторські мережі. Цього ніхто не робить, політики в цьому плані немає. Тобто внаслідок непрофесійної роботи профільного міністерства. А ті господарства, які вирощують огірки, вони мають великі видатки через те, що це малі господарства. Фермерське хазяйство, яке має тисячу га землі, і яке має 20 тисяч га землі — це різниця у собівартості того ж самого огірка.. ну і велика спекулятивна складова. Вважається, що він екологічно чистий. Є певні спекуляції, хоча у нас вже піниться земля від гербіцидів і всього іншого.
З цій ситуації вихід такій. По-перше, уряд повинен дати програму розвиту сільського господарства на наступні 10 років. Друге — додатково ми повинні створити органи, які мають повноваження дійсно займатися цією темою. Це Міністерство сільського господарства, це їхня вертикаль обов'язково. І третє — ми повинні апгрейдити кадровий потенціал, хто цим займається реально, починаючи від залученні експертів і продовжуючи кооперацією з тими, хто в реальному секторі економіки сільського господарства. Ну і , звичайно, міжнародними спеціалістами. Це дуже важливо, це ключова позиція з точки зору створення синергії робочих місць і т.д.
Ну і важлива складова — це сама суть цієї програми. Я вважаю, що ми зробили велику помилку, лібералізувавши ринок землі. Нам треба кардинально змінити курс. Я думаю, що треба згорнути ту реформу, яка сьогодні відбулася. Я вважаю, що у нас повинен державний банк землі, у нас повинні бути дуже крупні сільськогосподарські консорціуми, де б держава виконувала контролюючу роль, і де були б міноритарні акціонери, починаючи від тих, які передали паї в цю структуру і закінчуючи крупними компаніями, які б теж увійшли сюди, і переробними компаніями, міжнародними компаніями. І держава, як у Китаї, наприклад, повинна мати контрольний пакет акцій цієї компанією. Це повинні бути фірми-гіганти, які повинні добиватися за рахунок того, що вони великі, низької собівартості, великої наукомісткості виробничих процесів, гарної наукової підготовки. І, звичайно, агресивної політики, пов'язаної з просуванням наших товарів. І головне, увага, наших брендів сільськогосподарських продуктових за межами нашої країни. І всередині також проводити дуже агресивну політику по витисненню аналогів інших конкурентів, інших країн. Ну і плюс, звичайно, держава повинна кредитувати ці сфери бізнесу. Вона зараз популістично кредитує якісь напрямки малого бізнесу взагалі, але ж треба розуміти, що толку було б більше, якщо б держава фінансувала саме сільське господарство і суміжні галузі. І буде порядок. Якщо була б довгострокова державна політика, ми би в 2-3 рази збільшили дохідність від кожного га, і ця сума б дорівнювала Пенсійному фонду країни. Якщо говорити по-простому, ми б отримали ще один Пенсійний фонд, і ми б могли збільшувати пенсії.
