Міщанство і жлобство. Система цінностей Зеленського

 
 
 

Валентин Бушанський

доктор політичних наук

Міщанство і жлобство. Система цінностей Зеленського

Розслідування Bihus.info показало, що, попри свої обіцянки і намагання не бути подібним до попередників, Володимир Зеленський пристроїв на хлібні посади велику кількість знайомих, друзів і партнерів по бізнесу. Як це розуміти і чим це може закінчитися? І, кінець кінцем, коли така практика припиниться? Про це кореспондент Новости Украины - From.UA запитав політолога Валентина Бушанського.


- Є таке поняття, називається непотизм — це коли друзі, родичі отримують посаду. Тоді ж виникла і приказка: друзям все, ворогам закон. Коли ми дивимось на ситуацію в Україні, на Зеленського і те, як він щедрою рукою роздає посади, ми можемо сказати, що нічого в Україні не відбувається такого, чого вже не відбувалося у світі. Тобто це не щось унікальне і не щось таке, що може нас здивувати. Але нас має дивувати інше — це, що Володимир Зеленський, роблячи всі ті помилки, які робили політики до нього, не хоче засвоїти урок, який дає політична історія, коли посади роздаються друзям, а ворогам залишається тільки закон, коли в своїй політичній діяльності політик керується своїми сантиментами, а не обов'язком, тоді країна котиться в прірву, а за нею котиться і політична еліта цієї країни. Якщо Володимир Зеленський і далі продовжуватиме в тому ж дусі, то я не впевнений, що він добуде свій президентський термін.

Я думаю, що якщо б Зеленського мучила совість, то він би не робив те, що він робить. Якби він не роздав всім друзям “95 кварталу” посади, захмарні зарплати, якби він не проявляв таку турботу про всіх своїх друзів, то його б мучила совість. От у чому полягає проблема. Проблема полягає у системі цінностей, яка є у Володимира Зеленського. Людина, яка мислить державними інтересами і бачить, що на посаді перебуває людина некомпетентна, або навпаки, є інша людина з кращою кваліфікацією, яка більше підходить для цієї посади, то таку людину мучила б совість. 

А у Володимира Зеленського інші пріоритети. Він персонаж Мольєра - “Міщанин во дворянстві”. От він якраз і є такій міщанин.  Хто такий міщанин — це людина, яка живе побутовими інтересами і має побутові уявлення про світ. От він людина з побутовими уявленнями, з побутовою мораллю, з побутовою системою цінностей, опиняється на посаді президента України. Саме тому його туди і обрали люди, тому що люди слухають, що він говорить, з якими банальностями він до них звертається, вони відчули, що він рідна людина, такій же самий, як і вони. От він і став президентом. Як у Марка Твена: от це велика королівська печатка, і я нею колю горіхи. Це про Володимира Зеленського. У нього велика королівська печать для того, щоб колоти горіхи. Держава задля того, щоб забезпечувати інтереси свого найближчого кола. Це міщанство і, даруйте, жлобство.

А чим займався Віктор Янукович? Що таке “Сім'я”, яку створював його старший синок Олександр? Були такі випадки. Але чим все це закінчилося, ми знаємо. Тобто Володимир Зеленський йде протореним шляхом, і він прийде туди, куди прокладений цей шлях. А прокладений він до катастрофи.

Це Реально викорінити. Треба мислити зовсім іншими критеріями. Люди, натикаючись на такі речі, про які говорить “Бігус. Інфо”, або на ті факти, про які говорить Гео Лерос, коли він говорить про корупцію в ОП, або що розповідають про Єрмака, повинні відчувати шок, і вони повинні чітко заявляти: ми не хочемо бачити цих людей на посадах. Повинні бути мітинги під ВР, тисячі дзвінків народним депутатам, люди повинні приходити до ОП і говорити: “Пане президенте, ми вас обрали, і ви перед нами відповідальні. Поясніть нам ситуацію. Не можете спростувати — будь ласка, йдіть займайтеся тою роботою, якою ви займалися досі — розважайте нас. Нам подобалось. Бо іншим ви займатися не вмієте”. 

Кожен має займатися тим, чим він вміє займатися. Володимир Зеленський вміє розважати людей, він талановитий актор, продюсер. Він по-справжньому талановита людина в сфері своєї діяльності. Він професіонал. Але тепер він займається не своєю справою. І от коли люди почнуть задавати такі питання і вимагати відповідей, тоді в країні щось зміниться. А якщо люди будуть сидіти і дивиться на телеекран чи на сторінку і думати “от сволочі”, нічого не зміниться в країні.