На лозунгах не перезимуємо. Або купуємо газ у агресора, або переходимо на кизяки

 
 
 

народный депутат Украины 2007-2014, генерал-лейтенант милиции в отставке 

На лозунгах не перезимуємо. Або купуємо газ у агресора, або переходимо на кизяки

Наша влада має визначитися: або ми не купуємо газ у агресора і переходимо на дрова, кізяки, солому, сіно, вугілля, яке возимо з США, або нехай закінчують клоунаду з газовою темою. Під час поїздки президента до Штатів питання газового забезпечення  навіть не піднімалося. А в Україні такий крик, шум і істерика, і все це  саме від президента особисто. У США як в рот води набрав. Потрібно  визначатися: не купуємо і все. Мобілізуймося і будемо переживати зиму. А якщо купуємо, то Вітренко повинен щось робити, щоб ми були з газом, а не політичні заяви робити. А то вони  воду ллють: то вонючий газ, то такий, то сякий. Ставимо крапку і виживаємо. 
 
Взагалі, це проблема політичного керівництва держави звідки брати газ. Якщо трубу імплементовано в тіло труби “Газпрому” - то беріть. Але досить політичних спекуляцій навколо  цього газу. Хай скажуть, звідки беремо та по якій ціні. Так треба було стільки років дурити українців і вішати лапшу. Газу в Україні достатньо. Ніхто ж не хоче внутрішньо видобувати. Всі хочуть купувати і транзитувати. Ми маємо політично визначитися. Якщо не беремо, тоді премо бульдозером на країну-агресора. Якщо беремо, то “Нафтогаз” має вже  потроху визначатися, що робити далі. Без зустрічей президентів, без політиків, без Кабміну, чітко визначитися: ми беремо, значить беремо, бо в другого кого брати сьогодні в Україні немає. 

У нас ще зараз є містечка та села де палять кізяками та соломою. Досить селищ  не газифікованих на сьогоднішній день. Якби ми тільки палили газом. Як підходить опалювальний сезон, потрібно подивитися скільки нам треба газу, скільки вугілля, бо є дуже багато шкіл, садочків, державних установ, громадян, які опалюють вугіллям, скільки треба дров, для тих хто опалює дровами, є й такі, що опалюють пелетами - це такі спеціальні матеріали з відходів деревини. Все повинно чітко регулюватись. Сьогодні ж ніхто нічого не робить, всі кричать лише патріотичні гасла. А вже через місяць ми маємо опалювальний сезон. Тож будемо накриватися кожухом з криком “Слава Україні”. 

Всі реформи, які Зеленський називає успішними, потерпають крах. Сьогодні жодна громада фінансово неспроможна.  А їм зараз ще передали школи на баланс, садочки, бібліотеки, будинки культури, музичні, спортивні, художні школи, центри соціального захисту населення і т.д. Все це треба опалювати. По регіонам - це від 12 до 29 грн за куб. м. Це не для населення. В установах немає коштів. Вони вже ледь-ледь нараховують  заробітну плату.  Як все буде? Ніхто не знає, абсолютно. Ніяких дотацій, ніяких субвенцій, ніякої допомоги цим громадам нема. Об'єдналися, відзвітували, що сама успішна реформа в Україні. І все. Помирайте, замерзайте, бо дійсно це проблема номер один. Так не всі громади мають газ. Де брати вугілля? Сьогодні це також важливе питання. Бо багато шкіл, садків, державних установ топлять вугіллям. Де його брати? Дрова  зараз дуже дорогі, тому що ціни на деревину зросли. Раніше люди переходили на дрова, на вугілля, оскільки рахували, що це набагато дешевше газу. Сьогодні це дорожче газу. Дуже велика проблема, але цією проблемою ніхто не займається. Лише лозунги про вонючий газ. Так робіть що-небудь. Не кричіть. Ми на одних патріотичних лозунгах не переживемо зиму. 

Кричати, що все, капець, а потім поїхати у Вашингтон і навіть не підняти це питання. Для чого це робити? Знайдіть когось з територіальних громад, хай вам відповість на питання. Всі котельні у них на балансі повністю. Раніше це була вбудована система: обласний бюджет, бюджет районів, і села майже там ні за що не відповідали, бо школи, садки, державні установи, територіальні центри, все було у підпорядкуванні районних рад. Сьогодні від них все забрали. Вони що є, що їх немає, як англійська королева. Все віддали на територіальні громади. Такі потужні котельні, які споживають газу неміряно. Ці котельні побудовані ще в 50-60-тих роках Радянського Союзу. Ніхто нічого не робив, щоб їх модернізувати.