Порошенко – маргінальний лідер ура-патріотичного електорату

 
 
 

Валентин Гладких

політолог,  кандидат філософських наук

Валентин Гладких

Вперше історія про нібито спецоперацію проти “вагнерівців” виникла в російській пресі, потім вона була підхоплена в Білорусі, і потім вже  потрапила в Україну. Хто добре пам'ятає ту хронологію подій, той погодиться. І дуже кумедно, що так звані патріотичні сили роздмухують цей фейк російської пропаганди. 

Справа вагнерівців

Якщо дивитися тверезо на ці речі, то і хронологія була наступна: в Білорусі затримали кілька осіб. На цих осіб була інформація української Служби безпеки. Українська Служба безпеки зверталася до білоруської сторони, і Зеленський телефонував до пана Лукашенко з метою екстрадиції, передачі цих людей, які підозрювалися у скоєні злочину на території України, українській стороні. Лукашенко тоді вчинив дивовижний акт сваволі, передав тих людей росіянам, а не Україні. От, власне кажучи, і вся операція. А все інше це породження хворої уяви і фантазії Порошенко і його посіпак. 

На місці Порошенко краще би зараз прийти на засідання комісії, де розглядалися “плівки Бігуса”.  Взагалі пояснити, що сталося, як так сталося, що він впродовж 5 років під патріотичною риторикою дуже плідно співпрацював і  росіянами, і з Медведчуком, і захищав свої економічні інтереси. Ось це б було цікавіше дізнатися, а натомість він намагається відволікти увагу суспільства такими медійними інвазіями з «вагнерівцями». 

Але також ці інвазії, до речі, свідчать про повне зубожіння політичних ідей, і, по суті, нічого свіжого, нічого альтернативного Петро Порошенко протиставити нинішній владі не може. Те, що він заявляє, що він прийде на ТСК із Зеленським, то це просто намагання вкотре продемонструвати, що він нібито є опонентом Зеленського. Але насправді він є лише маргінальним політичним лідером, який орієнтується на абсолютно електоральне гетто. Якщо ми подивимося свіжі рейтинги, то антирейтинг Порошенко просто фантастичний. 

Якщо подивитися, то всі опоненти Зеленського з опозиційного поля, які на сьогоднішній день є, вони хоча б мають якісь інші альтернативні думки, які стосуються соціально-економічної ситуації. Як, наприклад, питання тарифів у Тимошенко, чи питання земельної реформи, знову ж таки, як у Тимошенко. Якщо ми говоримо про того самого Бойко, чи ОПЗЖ, там так само є хоча б якась соціально-орієнтована риторика. А Порошенко і далі продовжує орієнтуватися виключно на ура-патріотичний електорат, і все, більше його нічого не цікавить. Хоча, якщо провести соціологічне опитування, то більшість українців в принципі не знають, хто такі “вагнерівці”, що це за спецоперація і тому подібні речі. Це попри те, що вже майже півроку вони прокачується ця тема. Це означає, що людей така тема просто не цікавить.

Безумовно, Порошенко відчуває, що у нього рильце в пушку, і тому він організовує акції  і звинувачує Зеленського в держзраді. Але це не працює. По-перше, це та тема, до якої суспільство не є чутливе. По-друге, ця тема  з точки зору раціонального абсолютно не витримує критики, тому що вже навіть хронологію, як це все було, вже давно пережовано. До речі, тут ще треба згадати ситуацію в Мінську, і після чого взагалі припинити будь-які розмови про “вагнерівців”. Бо ми вже бачили, що таке саджати літаки примусово. До речі саджати літак не з дівчинкою, майже підлітком і хлопчиком, з амьобою, а з бойовиками, які пройшли відповідний вишкіл. Їх там не один був і не два, а кілька десятків. Хотілося б подивитися, як би вони відреагували, припустімо, якщо б такий літак сів у Києві. І лакмусовим папірцем те, що ця тема з'явилася спочатку в ЗМІ Російської Федерації, там, де президентом є той, кому Порошенко «жав руку і обнімав». Тому коріння всієї цієї історії треба шукати якраз ще й тут. Порошенко нехай дасть спочатку пояснення з приводу інших заяв, а зараз те, що він намагається і далі вживатися в роль головного патріота,  відверто виглядає дуже карикатурно, він виглядає дуже непереконливо в цій ролі. 

Корупція на оборонних замовленнях
 
Взагалі, Порошенку нічого не сходить з рук. Буквально на цьому тижні Печерський суд розглядав справу по знову ж таки зловживанням в Міністерстві оборони, де фігурували два представники корпорацій афілійованих з Петром Олексійовичем Порошенко, це “Кузня на Рибальському” і “Богдан Моторс”, за часів Порошенка Міноборони якраз закуповувало товари і послуги у цих двох суб'єктів господарювання, а вони виявилися потім неналежної якості, ще й завищеними цінами. Чи була роль Порошенко в тому, що якимось дивним чином саме його афілійовані суб'єкти господарювання надавали такі товари і послуги українській армії? Відповідь є очевидною, але це одна справа припущення, а інша справа це довести встановлений законом спосіб. 

Порошенко на сьогоднішній день є фігурантом кількох кримінальних проваджень. Коли вони завершаться, чи вдасться зібрати належну доказову базу, це питання до органів, які здійснюють досудове розслідування. Але говорити про те, що він є якимось недоторканим,  чи в нього ж якась охоронна грамота - абсолютно ні. Просто треба розуміти, що це він же не пляшку пива в супермаркеті вкрав і його на місці спіймали. Тобто це насправді дуже складні справи. У Порошенка є достатньо грошей для того, щоб наймати кваліфікованих юристів, достатньо медійного ресурсу для того, щоб формувати або впливати на громадську думку, достатньо грошей, щоб оплачувати різноманітні масові акції і створювати ілюзію його народної підтримки. Це ускладнює процедуру, власне кажучи, притягненням до відповідальності цієї людини. Тому тут нічого такого дивного немає. Те саме стосується і його партнера Медведчука, які впродовж п’яти років в країні на двох розписували, розігрували показовий договорняк для суспільства, а насправді за цими лаштунками прекрасно вирішували свої матеріальні питання.

Токсичніший за Медведчука 

Давайте не будемо забувати, що в часи свого президентства Порошенко був достатньо контроверсійною фігурою для середовища українських правих. І скільки він зусиль доклав для боротьби з добровольчими рухами в Україні, скільки волонтерів за часів Порошенко опинилося за ґратами. Просто тепер він про це воліє не говорити, нібито забули, але будь-яка людина, яка вміє користуватися гуглом, може пошукати і знайти дуже цікаву інформацію. В даному випадку Порошенко хоче просто позиціювати себе, як якийсь реальний опонент Зеленського, хоча реальним опонентом Зеленського він не є з огляду на результати соціологічних опитувань. Більше того, він не може бути йому опонентом. В силу того, що він, по-перше, орієнтується на маргінальні електоральні ніші, які є обмеженими, він не може їх розширити, людям ця тема не цікава просто. І другий момент — у нього є грандіозний антирейтинг, тобто він більш токсичний персонаж в українській нашій політиці, ніж Медведчук. Медведчук друге місце посідає. Тобто це означає, що в них є певна електоральна стеля, вище якої вони в принципі не зможуть піднятися. 

Пафосними промовами Порошенко хоче, нібито, щоб забули про “плівки Бігуса”, бо там значно цікавіше питання можна поставити, і про цю зону економічну в Криму. Хто з нею працював? Порошенко не знав про те, що вона існує, не знав, як вона функціонує? Йому заносили його частку з тих обертів, чи не заносили? Ось це питання цікавить.