Спочатку створити курси української мови, а потім вимагати

 
 
 

Олесь Доний

журналист, общественный деятель, народный депутат Украины 2007-2012

Олесь Доний

Новоприйнятий закон про мову надає додаткові можливості для того, щоб україномовна частина населення мала можливості отримувати послуги українською мовою. Протягом останнього десятиліття, де-факто, цього не було в дуже багатьох регіонах України. Значна частина україномовного населення почувала себе знедоленою, тому що формально державна мова була, але в багатьох аспектах вона не функціонувала. Не було бажання у сфері послуг освоювати рідну мову. Українська, як обов'язкова, була введена у вищий школі ще на початку 90-х, тим не менш, вона не функціонувала достеменно у всіх університетах, у всіх містах, тобто закони насправді були і раніше, але вони не виконувались. 

Закон не новий, нова реальність

Не потрібно розглядати цей закон як щось нове. Змінилась ситуація, не закон, бо перший закон про мову був прийнятий  ще  за часів СРСР в 1989 році, і до нього, на той момент, з великим натхненням поставилося національно-демократичне середовище. Тим не менш, прийняття закону ще не означало посилення сподівань в такій мірі. 

Більш того, і закон Ківалова не означав масову русифікацію, бо статистика свідчить, що навіть за часів Януковича кількість українських шкіл зростала. Тобто,  змінюється ситуація, а закони лише відображають її. Посилення української мови — цей процес почався з набуття незалежності. 

Але є й психологічна проблема. Як раніше україномовна частина населення могла відчувати себе упослідженою, то зараз, не маючи формальних підстав, є психологічна проблема для російськомовного населення. До цього теж треба ставитися з розумінням. І відповідно до Конституції, державі, по-перше, слід більше сприяти, надавати можливості для взаєморозвитку громадян будь-якими мовами, але поступово посилюючи у сфері побуту, освіти, культури і українську мову, яка раніше таких можливостей не мала. 

Закон про розвиток української мови як державної не потрібно ані демонізувати, ані ідеалізувати. Закони накладаються на вже існуючу ситуацію: а) посилення української мови об'єктивними історичними умовами; б) українсько-російський білінгвізм зберігатиметься в багатьох регіонах десятиліттями, а в деяких регіонах, може, і століттями.
  
Як тепер будемо розмовляти? 

Як хочете. Тільки надання послуг буде українською мовою. Це не означає, що послуги не можна надавати іншими мовами. За бажанням клієнта. Але професійний обов'язок надавача послуг — оволодіти українською мовою. І от тут є певна проблема. Перед тим, як вимагати,  треба створити курси української мови. Держава мала б надати можливості, а не лише вимагати від сфери послуг, зробити масове навчання. Це був би оптимальний варіант, який би нівелював певні шероховатості. Це дуже психологічно тонка матерія, щоб не зашкодити. Тому краще пряник, ніж батіг. 

Бізнес треба змусити розкошелитись

Але, не дивлячись на роботу законопроекту в сфері послуг, провалені правки щодо українського дубляжу. За даними мовного омбудсмена, на початок червня 76% серіалів та фільмів на п'яти провідних каналах України  транслювалися російською мовою.

Тут насправді проблема не попиту пропозиції, бо зараз існують можливості обирати мову в кабельних мережах. Проблема у тому, що телеканали просто не хочуть витрачати додаткові кошти на дубляж. Вони завдяки додатковому дубляжу можуть виходити на додаткові ринки. Питання у тому, щоб не лінуватися, а давати для української аудиторії ще й україномовний дубляж. Ми ж не говоримо про заборону російського дубляжу, будь ласка. Але власники хочуть надприбутків, їм лінь витрачати додаткові кошти. Але тоді були б додаткові прибутки для медійної сфери. Треба нагадати, що дубляж для українських структур, для українських працівників надав би додаткові кошти. Але це означає, що потрібно було б частиною надприбутків поділитися. Тому тут питання до власників, і це відповідь на питання, чому настільки мінімальну підтримку отримала пропозиція у Верховній Раді. 

Мовні питання – глибші за незалежність
 
Взагалі, мовні питання досить необсяжна тема. Вона будки тягнутися ще десятиліття, може, й століття. Мовні питання не вирішуються одномоментно. Вони глибше, ніж наявна незалежність. Якщо проаналізувати мовну ситуація в деяких країнах, то вона вирішувалась іноді століттями. Через глобалізацію цей процес десь прискорився, а десь, навпаки, загальмувався. Але треба бути більш лагідними в мовних питаннях України. 
 

Читайте также