В країні, яка воює, занадто багато зброї

 
 
 

Сергій Старенький

адвокат, екс-голова Державної пенітенціарної служби України 

Сергій Старенький

Це на відповідальності МВС і політиків

Нещодавно стався трагічний випадок зі зброєю. Дівчина підліток випадково застрелила свого товариша з пневматичної гвинтівки. На жаль, такі випадки трапляються. Батьки несумлінно ставляться до зброї. А в Україні багато хто прагне легалізації зброї та права на захист.

Насправді, взагалі будь-яка легалізація не призводить до збільшення порушень. Вона, навпаки, призводить до впорядкування якихось взаємовідносин. На сьогоднішній день не існує «закону про зброю» в Україні, і немає чітких правил, які повинні виконувати всі — і громадяни, і держава. Зараз використання зброї регулюється лише окремими спеціальними законами для окремих категорій, наприклад, «закон про поліцію», статутами ЗСУ і т.д. Тобто, немає чіткого розуміння. Ми, як громадяни, з вами не знаємо, як користуватися зброєю, які правила, де захист, а де вбивство. Ці правила визначає МВС, воно може їх змінити і може суб'єктивно їх трактувати. Це по-перше.

По-друге, в країні занадто багато зброї, країна воює. В країні в кримінальному плані слабка правоохоронна система, тому це призвело до того, що громадяни не мають легального права на зброю фактично, а злочинці дуже часто озброєні, і дуже часто громадяни не можуть дати відсіч. Згадаймо перший замах на Аміну Окуєву, коли вона і її чоловік вижив. Вона нападника вбила саме зі зброї, яка у неї була нагородною, і це їй допомогло захиститися.

Але в країні дуже багато людей, які професійно знають, як поводитися зі зброєю: це й правоохоронці, які у побуті можуть користуватися, це мисливці, це військовослужбовці, це пенсіонери МВС або військової служби і т.д. Таких людей дуже багато, вони професійно нею володіють, але на службі вони можуть дістати пістолет, а у побуті не мають право. Тому, звичайно, легалізація короткоствольної зброї для громадян повинна бути під контролем, повинні бути правила, і «закон про зброю» має бути прийнятий. Але легалізація зброї необхідна в нашій державі, тому що вона, по-перше, встановить правильний і зрозумілий всім порядок поводження зі зброєю. По-друге, дасть можливість громадянам себе захищати за відсутністю нормальної правоохоронної системи і дасть можливість відчувати себе захищеними. Тому це правильно і необхідно.

А чому цього не було досі? Це на відповідальності МВС і політиків, які лобіюють інтереси МВС. Саме відомство Арсена Авакова блокує прийняття «закону про зброю» і саме через те, що у них зараз є монополія на правоохоронні послуги. Вони, розуміючи, що якщо іх співробітники десь будуть ганебно себе поводити, то громадяни випадково можуть їх переплутати з бандитами і відповісти озброєно. Тому, всі ці причини і призводять до того, що заблоковано прийняття цього закону, а МВС залишається монополістом в Україні з використання зброї.

Якщо людина отримує легальний дозвіл на зброю, на її зберігання і використання, є певні правила, в яких умовах вона повинна зберігатися. Наприклад, мисливці це знають і розуміють добре. Тобто боєприпаси, зброя повинні бути у спеціально облаштованому місці. Вони відповідають за це. Але люди, які мають зброю поза законом, вони не несуть відповідальності за те, що зброя десь валялась. Встановлення законом такої відповідальності насправді призведе до того, що буде більше порядку в питанні використання. Насправді ж мисливська рушниця взагалі не розглядається як зброя, і вона вільна в обігу. Якщо це пневматика, вона може продаватися в будь-якому магазині, і вона взагалі не вважається зброєю. Тобто це пристрій для відстрілу за допомогою пневматичної сили якихось боєприпасів. Тому треба прийняти закон і чіткі правила, що є зброєю, які правила її зберігання, яка відповідальність за неналежне зберігання і т.д.