Мова спілкування є дуже сумнівною і відносною ознакою патріотичності та любові до своєї нації та держави.
У цьому переконаний журналіст, медіаменеджер і громадський діяч Руслан Кухарчук, який написав про це пост на своїй сторінці в Facebook.
«Коли Ніцой причепилася до Довбика, який вперше в історії вивів Україну у чверть фіналу на Євро-2020, зі словами "звідки беруться ці марсіани" через його російськомовність, якось особливо показово було вкотре діагностовано хворобливість цього явища під назвою "а чому не українською". Хворобливість в прямому сенсі цього слова - в психіатричному.
Якось миттєво уявив, як Ніцой чіпляється до важко пораненого українського воїна, який захищає Батьківщину і втратив ногу на фронті, проте, лежачи у шпиталі, інтерв'ю журналістам дає російською. І Ніцой така йому у відповідь: "Звідки беруться ці марсіани...".
Люди типажу умовної Ніцой дуже маргіналізують саму ідею українського словесного просвітництва. Вони чинять шкоду справі.
Вони - комсомольці. Як от Фаріон - ця вже точно добре все знає про комсомольство і членькиньство у компартії.
Володимиру Сосюрі (який "Любіть Україну, як сонце любіть) геть не становило проблеми писати хвалу Леніну і компартії взірцевою українською. У Рильського і Тичини це теж виходило дуже вправно.
Мова спілкування (будь-яка) - дуже сумнівна і відносна ознака патріотичності та любові до своєї нації й держави. Можливо десь третинна, точно навіть не вторинна і тим більше не первинна.
Велика Україна навряд чи колись буде одномовною. Маленька - буде. Проте велика - ні. А я мрію про збереження і відновлення Великої України.
При цьому питання єдиної державної мови, звісно, дискутуватися не може».
