Москва намагалась вплинути на вибори у Сполучених Штатах не лише на виборах Трампа чи Байдена. Про це у своєму Facebook пише академік Національної Академії наук України, доктор історичних наук Володимир Литвин.
«На президентських виборах в США у 1968 р. перемогу з незначною перевагою здобув Річард Ніксон. Його суперником був Хьюберт Хамфрі. Москва дуже побоювалась приходу до влади Ніксона, вважаючи його небезпечним антирадянщиком», розповідає історик.
Представник Республіканської партії Ніксон був віце-президентом під час двох каденцій генерала Дуайта Ейзенхауера (1953-61), який досить жорстко конфронтував с Кремлем. Висуванець Демократичної партії сенатор Хамфрі був віце-президентом у Ліндона Джонсона, який сів у головне крісло Білого дому після вбивства Джона Кеннеді 1962 року і виступав проти інтенсифікації дуже непопулярної тоді в Штатах війни у В’єтнамі.
«В Кремлі бачилося, що кращим президентом для радянсько-американських відносин був би Хамфрі, - пише Литвин. - Вже хоча б тому, що пам’ятали про його полювання на кабанів з маршалом Гречко у Завідовському лісі».
Хамфрі став кандидатом від демократів після того, як основний їхній висуванець Роберт Кеннеді, брат загиблого президента і теж улюбленець Радянського Союзу, був вбитий палестинським терористом.
Москва, як пише історик, посилаючись на мемуари посла СРСР у США Анатолія Добриніна, який пропацював на цьому посту 24 роки, навіть виявила готовність частково профінансувати витрати на передвиборчу кампанію Хамфрі. «Про це за дорученням Політибюро ЦК КПСС його поінформував посол СРСР у США Добринін. Проте той ввічливо відхилив цю пропозицію, заявивши, що для нього цілком досить добрих побажань з Москви, які він цінує», пише Литвин.
Незважаючи на відсутніть мішків з московським золотом та кремлівських хакерів, Хамфрі відстав від Ніксона лише на 0,7% відсотка, а кандидат від республіканців набрав лише 43,4% голосові – такі сильні були тоді в Америці антивоєнні настрої. Проте через особливість виборчої системи США Ніксон став 37-мим президентом США, і єдиним, хто залишив свою посаду до закінчення терміну, під загрозою імпічменту через звинувачення і організації підслуховування опозиції.
До речі, Ніксон почав розрядку у відносинах з Москвою та прекрасно спілкувався з Брежнєвим, бо трохи розумів російську мову.
