Зміни в роботі Господарського суду: лайфхак на 6 мільйонів гривень за просте припущення - «вірогідність доказів»

 
 
 

Ольга Онищенко

журналист Новости Украины – From.UA

Неправосуддя
Зміни в роботі Господарського суду: лайфхак на 6 мільйонів гривень за просте припущення - «вірогідність доказів»

Чесний бізнес в Україні все більше стає схожий на примару. І це на 30-му році незалежності європейської та демократичної країни. Насправді наш бізнес проходив багато етапів становлення, переживав різні епохи, потрясіння, політичні зміни, але десь там жевріє думка, що ось-ось все запрацює, прокинуться вітчизняні і прийдуть іноземні інвестори.  А поки все і так добре працює, однак тільки у чорних кольорах. Національний бізнес ледь жевріє, а західні інвестори скоріше підуть в Африку, аніж в Україну. Справа в українському суді. Неправосудді. 

У 2019-му році у парламент вноситься і одразу голосується законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Ініціаторка документу – депутатка від партії «Слуга народу» Олена Шуляк. Вона, як заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та маючи освіту Українського транспортного університету, кардинально змінила взагалі порядок роботи Господарського суду. У роботі над законопроектом разом з пані Шуляк брали участь її колеги: нардепи Монастирський Д.А. (Комітет з питань правоохоронної діяльності), Венедіктова І.В (Комітет з правової політики), які з інвестиціями чи бізнесом взагалі не мають нічого спільного. Про це зазначило і юридичне управління ВР. 

Цим законопроектом вони вносять зміни чомусь до Господарського процесуального кодексу України. Відтак там з’являється досить цікава норма  «про вірогідність доказів», згідно з якою наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Тобто, «хто перший, той в дамках». При цьому, що не тільки дивовижно, але й якось зовсім вже grossly (стремно) в інші юрисдикції (кримінальну, цивільну і адміністративну) вірогідність доказів, натомість їх достатності, чомусь не вноситься. Може, тому, що найбільше можливостей для корупційних рішень є саме в господарському судочинстві? Звичайно, дати право людям в мантіях виносити рішення, ігноруючи вимоги для достатності і обґрунтованості доказів, керуючись виключно «внутрішнім переконанням судді», може виявитись важким виключно для правової системи. 

При такій суб’єктивізацї судового процесу свою вагу втрачає не тільки його змагальність, рівність сторін, право на справедливе правосуддя, але й той тонесенький баланс, інструмент мінімального стримування, які здійснює захист, адвокатура. Вона, як би ми не заперечували, стає тільки посередником, своєрідним консельєрі суддів. І жодні етичні Ради, вищі ради правосуддя, дисциплінарні і кваліфікаційні комісії, навіть із найчеснішими іноземними учасниками і нашими активістами, абсолютно нічого не зможуть зробити із очевидно і грубо неправосудними рішеннями суддів, постановленими на приниженнях, схованих в широкооціночному терміні «вірогідність». 

Тепер у нас в судочинстві дві системи доказів, дві історії. З одного боку – достатність доказів і їх обґрунтованість стороною, що неважко перевірити, зрозуміти, оцінити, а з другого – припущення, вірогідність, переваги однієї сторони над іншою, яка встановлюється суддею виключно за невідомим нікому, без ясних критеріїв і формально-правових принципів внутрішнього переконання. Звичайно, що є практика ЄСПЛ. Але вона точно не може замінювати національну правову систему. Особливо Конституцію. 

Таким чином, майже зі 100% вірогідністю можна сказати про те, що в парламенті є лобісти такого роду корупції. І за це можна подякувати народним депутатам. До речі, саме цей законопроект 1059 віднайшов негативний відгук і серед однопартійців Шуляк. Так, депутат-мажоритарник із Прикарпаття Зіновій Андрійович різко розкритикував цей законопроект, а саме статтю, що передбачає скасування сплати пайової участі для забудовників. Він розгледів під красивою назвою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності» інтереси групи лобістів будівельної мафії

Ну, а ми розгледіли ще й лобіювання корупції в судах за підписом президента Зеленського. Тепер розберімо досить цікавий кейс, який спровокував вже цей законопроект. 

Працює на просторах українського аграрного бізнесу конкретна фірма «Мена-Авангард». Працює чесно та прозоро, сплачує податки. Але, як це завжди буває, грянув грім. Інша фірма ТОВ «Агросток Україна» вирішила подати до суду на ТОВ «Мена-Авангард». Причиною позову став  начебто невиконаний договір з боку відповідача. ТОВ «Агросток Україна» (надалі Позивач) стверджує, що 1 квітня 2016 року ними було укладено договір 215-АС з ТОВ «Мена-Авангард» (надалі Відповідач) на поставку мінеральних добрив на загальну суму 7 857 531, 39 гривень з ПДВ. За вказаним договором, починаючи з 19 грудня 2016 року по 1 лютого 2017 року (6 платежами) ТОВ «Мена-Аванград» перерахувало ТОВ «Агросток Україна» в якості попередньої оплати 4 257 531, 39 гривень, і у період з 30 грудня 2016 року по 1 лютого 2017 року (6 поставками) отримало мінеральні добрива на таку ж суму від Позивача. При цьому, всі поставки, згідно з даними видаткових накладних, були прийняті уповноваженою особою Відповідача (головним агрономом Велентієм О.А.), а потім підтверджено зареєстрованими податковими накладними. Тобто, фактично договір було виконано на суму, що на 3,6 млн. гривень менше від передбаченого у договорі обсягу поставки. 

Скориставшись наявністю вказаного договору, за яким фактичні поставки було здійснено у меншому обсязі, ніж передбачено договором, колишній директор ТОВ «Мена-Авангард» Зосименко Л.М. після звільнення у лютому 2017 року, через підозру у розкраданні майна товариства, у змові з ТОВ «Агросток Україна» вирішила прокрутити аферу і відсудити ще коштів. Але ця ідея прийшла до них лише через три роки. Зосименко підробила видаткові накладні від 01.04.2016 року про, начебто, ще поставку на Відповідача мінеральних добрив на суму 3,6 млн.грн. загальною кількістю 264 тони, а також разом з колишнім головним бухгалтером Донець Т.М. виготовили акт звірки на підтвердження відповідної кредиторської заборгованості. 

І ось через три роки, 01.09.2019 року, ТОВ «Агросток Україна» звертається до Господарського суду Чернігівської області, надавши зі свого боку в якості доказів саме ці підроблені примірники видаткової накладної від 01.04.2016 року та акт звірки. В процесі судових засідань виявилося, що цей примірник зіпсовано, наче щось на нього розлили. Однак, після оголошення перерви у розгляді справи представники Позивача через годину надали суду ще один примірник такої самої видаткової накладної. Таким чином, в матеріалах господарської справи перебувають обидва примірники: начебто зіпсований, і начебто новий. 

Вперше в історії господарського судочинства Позивачем в якості доказів з однієї сторони подається обидва примірники двосторонніх документів, які суд приймає в якості доказів. Цікаво, що у документах первинного обліку ТОВ «Мена-Авангард» видаткова накладна від 01.04.2016 року Р0006933 відсутня, згідно з даними бухгалтерського обліку заборгованість перед ТОВ «Агросток Україна» також відсутня. Також у Позивача щодо вказаної поставки взагалі відсутні будь-які інші звичайні документи первинного обліку, зокрема, книги чи картки складського обліку, товарно-транспортні накладні на відвантаження отримувачу тощо. В справі з’являється ще одна цікава особа, такий собі ФОП Тужик І.Ю., який надав начебто безкоштовно 5 тисяч квадратних метрів свого складу під зберігання добрив. Ба більше, начебто сам безкоштовно розвантажив 264 тони, охороняв, та своєю технікою вивозив на поля. Ось така щедра душа.

Та повернімося до одного з позивачів, а саме директорки ТОВ «Мена-Авангард». Ми вже писали, що її було звільнено за розкрадання майна товариства – вона привласнила майже 1 млн гривен. Корюківським відділом поліції ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове слідство у кримінальних провадженнях, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених нормами статті 191 ККУ. 

Так ось, саме ця особа на допиті в судовому засіданні при розгляді справи, по суті свідок, в тому числі підписант видаткової накладної, що стала причиною суду, повідомляє, що у вказану дату (01.04.2016) господарські операції зазначені у цьому документі не проводились. І взагалі, в процесі виявляється, що дати поставки (квітня-травня 2016 року) не встановлені, та у невстановленої особи отримали невстановлену кількість добрив, які вивезли у невстановлене місце, на не встановлені поля і там залишили – що робить взагалі неможливим встановлення судом не тільки факту, але й події поставки. Ще й у справі міститься низка заяв свідків, поданих Позивачем, проте серед них немає жодного працівника Позивача-постачальника ТОВ «Агросток Україна». Суд не зміг встановити уповноважену особу товариства. А Позивач просто відмовився її називати, ідентифікувати і викликати її свідком. 

І саме зараз ми підходимо до апогею справи, який і спричинила ось ця сумнозвісна стаття 79 «про вірогідність» з законопроекту Олени Шуляк. Вперше в історії господарського судочинства судом приймаються покази свідків для підтвердження правовідносин поставки. Тобто, у господарському процесі показами свідків не можуть встановлюватися обставини, які згідно закону або звичаїв ділового обороту відображаються у документах. Вони можуть тільки підтверджувати матеріально зафіксовані документарні факти як докази. Також судом взято до уваги очевидно підроблені документи, які, начебто, підтверджують взагалі наявність поставки мінеральних добрив, не дивлячись на експертний висновок про маніпуляції з так званими «доказами» ТОВ «Агросток Україна». 

Але виходячи з даних «вірогідних доказів», виявляється, що згідно із залізничною накладною, ТОВ «Агросток Україна» отримало 15.02.2016 року на станції «Конотоп» (Сумська обл, вул. Сумська 16) від ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» карбамід, який, начебто, був перевезений на склад в м. Мена, вул. 8 Березня 16, згідно з товарно-транспортними накладними від 09.02.2016, 10.02.2016, 11.02.2016 року. Тобто, перевезення карбаміду зі складу з м. Конотоп на склад в м. Мена відбулось раніше його отримання з вагону в м. Конотоп. 

Загалом, до винесення неправосудного рішення у цій справі призвело системне і послідовне порушення судом першої інстанції вимог ГПК (ст. 79-86) змінених Шуляк якими передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, чого не було зроблено на тлі постійного редагування «незручних» доказів, наданих Відповідачем, їх дискредитації і необґрунтованого відведення, і навпаки, штучного посилення позиції і сумнівних доказів Позивача. 

Тобто, суд допускає корупційну складову, приймає підроблені накладні, приймає покази свідків, які ґрунтуються на «піди туди, не знаю куди» і таким чином покриває діяння директора Зосименко, яка під кримінальною справою незрозумілого і щедрого власника складу, а також ТОВ «Агросток Україна» і виносить рішення стягнути з Відповідача 3 600 000 гривен незрозуміло за що. Окрім цього: 1 175 040,00 гривен інфляційних втрат, 314 433,69 гривен - 3% річних та 79 703,84 гривен судових витрат. Загальна сума стягнення: 5 169 177, 53 грн. Нічого так вирішили нагріти на теорії вірогідності. 

Надалі, Північний апеляційний господарський суд також приймає фальшиві документи та нічого незнаючих свідків, і 18.05.2021 року відкриває апеляційне провадження у справі 927/738/19 за головуванням судді Суліми В.В. Розгляд чергової справи призначається на 9 вересня поточного року на 16.30. На засідання суду прийшов й журналіст, який знайомився з суттю справи і вивчав документи. Але за п’ять хвилин до самого засідання суд переноситься у зв’язку із раптовою відпусткою судді. А коли присутні адвокати Позивача почули, що буде присутній журналіст, вони намагалися поговорити з ним таємно. Довелося вкотре нагадати про букву закону, а саме «Про інформацію та роботу ЗМІ». Сам факт розголосу справи і втручання з боку ЗМІ тепер може повести справу в інший бік, і тепер група змовників буде діяти обережніше, адже є інформація щодо змови між суддею та представниками Позивача. 

Треба ж якось ділити майже 6 млн гривен, які вони намагаються відсудити, але тепер навряд чи це вдасться. Тим паче, що з боку суду ще є порушення в термінах розгляду: минуло вже 60 днів, а це крайній термін на розгляд апеляційної скарги. 

Читайте также